Пришел, увидел, наследил! klinikum.ru
Сказ, мне было бы интересно узнать твое мнение. На форуме, к сожалению, только Роман и Циничный знакомы с творчеством Подеревьянского. Хотелось бы расширить круг посвященных. Данная пьеска написана на абсолютно жутком украино-русском суржике, слова сплошь русские, но украинским алфавитом. Некоторые совсем украинские слова я в скобочках перевела. И еще что касается букв-звуков?
і - как русская И
и - как Ы
ї - как ЙИ
є - как Е
е - как Э
' - что-то типа ъ.
Итак, как сказал Роман: "Творчество Леся подвергать цензуре нельзя!" И он абсолютно прав, потому что тогда просто ничего не останется.
читать дальшеМісце встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!
Дійові особи (действующие лица)
Нєзнайка, супермен-вікінг.
Гурвіник, антисеміт.
Карандаш, художник-китчмен.
Самодєлкін, матрос торгівельного флота.
Пєтрушка, мовчазний карлік у кепкє.
Буратіно, просто поц.
Мальвіна, дєвушка з голубою волоснею.
Сінєглазка, алкоголічєская подорва.
Красна Шапочка, красива, лінива, егоїстична і дурна блядь.
Артемон, чорний собака.
Мнацаканов, привид у телевізорі.
Дія (действие) відбувається (происходит) в майстерні (мастерской) Карандаша. В майстерні розвішані розкошні вироби (изделия) хазяїна, в числі яких: пофарбовані (покрашенные) гіпсові голови піратів, попільниці (пепельницы) в вигляді смерті та голі дівчата в рамі рококо. Біля вікна сидить Пєтрушка, мовчазний (молчаливый) карлік у кепкє, і фарбує яєчко. На полу хропуть п'яні, брудні і голі Самодєлкін у рваному тєльнику і Карандаш, над ними верхи сидить пудель Артемон. За столом сидять два дебіла - Буратіно і Гурвіник, п'ють і пиздять. З вани долинають звуки води і веселий регіт (хохот) Красної Шапочки.
Буратіно (страшним хрипким голосом). ...і слухай, блядь, от, блядь, він смотрить, шо та хуйня летить, кругом неї фари, лампи, там, всякі. А сама червоняста (красноватая) лампа мигає. А летить воно йому на город (во двор). От воно стало біля клуні (сарая) і мига. Той мудак пиздує туда. Жінка кричить. Він тіки так: спакойна, стара блядь; а з цієї хуйні така рука його - раз, а іди сюда, - запхали в НЛО і кудись полетіли до хріна на роги.
Гурвіник. Оце і все?
Буратіно. Нє. Вони політали туда-сюда, ну там всьо такоє, прилетіли і викинули його к хуям, а чувак той після цього все на хуй забув. Його питають: як тебе звуть, а він: "бе-е". Йому показують жінку, а він: "бе-е".
Гурвіник. Та то всьо хуйня.
Буратіно. Та яка хуйня, в книзі написано!
Гурвіник. В мене кум, він в Ісайках директор бані, так його небіж (племянник) раз приходить додому, а жінки нема. Він до сусідки. Сусідки тоже нема. Він сховався за піч, думає: як прийде, налякаю (испугаю). Коли та блядь приходить, скида одеж, волоси так розпуска, якоюсь хуйньою намазалась і, раз, у трубу. Кумів небіж тоже все поскидав і давай мазатися. Намазався і тоже у трубу. Прилітає на якусь гору, ну там, де ото вони гуляють, стоїть таке крісло, в йому сидить їхній цар і всьо такоє. А та блядь каже: а ти шо тут робиш? А ну пиздуй отсюда, дає йому поліно і каже: це твій кінь, і давай, пиздуй, щоб тебе не виділи, тільки не пизди нікому, бо помреш. Він прилетів і зразу ж куму напиздів, а той мені.
Буратіно. І шо, помер?
Гурвіник. Тут же. Як ховали, то весь синій в гробу лежав.
У двері гупають.
Буратіно (до Пєтрушки). Ти, педріло, а ну-ка дай, відкрий (открой).
Пєтрушка мовчки кида яйця і пиздує до дверей.
Гурвіник (роздивляється Пєтрушкіну працю (работу)). Блядь, якогось жида нарисував...
Входить Мальвіна, потряхуючи голубою волоснею.
Буратіно. А шо, Мальвіна, даси поїбатись?
Мальвіна (обіжається). Блядь, шо ето значить, шо у тєбя, жени для етого нєт?
Буратіно. Яка жена, ну скажи, ну при чому здєсь жена?
Мальвіна. Нє. Єслі хочете, хлопчики, тільки в рот, ето - пожалуста, ето можна, а поєбаться - дома єбайтєсь.
Гурвіник. У, жадна сука.
Гурвіник і Буратіно киряють. З ванни доноситься щасливий і дурний регіт Красної Шапочки і звуки води.
Гурвіник (неприємно отигруючись). Я одну тьолку когда-то знав. Така красіва тьолка. Но в неї, панімаєш, тільки тіло красівоє, і більше ніхуя нєту, мозги совсєм отсутствуют. Вона стрічалась з парнем. Такой хороший парніша. Він мічтав, шо він колись піде в армію, а вона його буде ждать. І от приходять вони в бєсєдку, а вона йому і каже: "А тепер єбі мєня". А він їй: "как ето?" А вона говорит єму: "от сейчас я тобі покажу, как ето". І не он її, а вона його сама виїбла. Ну, значить, він їй целку зламав, йому понравилось. А вона лежить і каже: "а тепер пішов на хуй". А він: "как ето?.." От, жалко пацана.
Буратіно. Разниє случаї єсть. Мєня тоже одна тьолка любила. Бувало, я прийду, сяду, а лягати зразу не можу, шоб не наблювать. І так і сижу всьо время. А вона, сука, подойдьот ззаду, руки на плечі положить і гладіт, і гладіт. А я їй: шо ти, стерво, мене гладиш, шо я тобі, кіт (кот)? І по їбальнику сразу - на! (Вздихає.) Любила меня.
Мальвіна. От не люблю я, кода мужики таке пиздять. І та любила, і та хуєла... Та подивіться (посмотрите) на себе, кому ви нужні?
Входить Нєзнайка, бєлокурий супермен-вікінг, одєтий в кожаноє пальто, надєтоє на кожаний піджак. На руках у Нєзнайкі золоті гайки. З усіх карманів стирчать пачки грошей (денег).
Мальвіна (сама до себе). Ето піздєц.
Слєдом за Нєзнайкой іде Сінєглазка. Під очима в неї бланжі. Сама вона п'яна, раскована, смердюча і нікому, крім Незнайки не нужна.
Сінєглазка. Здраствуйтє, рєбята, я вам поєбаться принєсла!
Нєзнайка (с прибалтійським акцентом). Послушай, Сінєглазка, я тєбя прошу...
Сінєглазка. От'єбісь! Надоєл! Дурак! (Ігріво.) Рєбята...
Нєзнайка. Сінєглазочка, что я таково сказал?
Мальвіна (до Нєзнайки). Простітє, у вас такой пріятний акцент... Ви нє нємєц, случайно?
Нєзнайка. Нєт, я с Прібалтікі.
Мальвіна. Ах, как інтєрєсно, скажітє мінє своє ім'я.
Нєзнайка. Нєзнаускас. Простітє мєня, я сєйчас. (До Сінєглазки.) Сінєглазочка, можно тєбя на мінутку, пройдьом до уборной, і назад.
Сінєглазка і Нєзнайка ідуть в просторну уборну, звідки в самом скором врємєні доносяться противні женські п'яні матюки і звуки ляпасів (оплеух).
Мальвіна. Боже мой, я етого нє винєсу. Какой мен, какой мужчіна!
Буратіно. Мальвіна, вони в сральню пішли, а ми давай в ванну пойдьом.
Гурвіник. Та куда ж ви пойдьотє, там Красна Шапочка іщо з утра сидіт.
Мальвіна. Отстаньтє от мєня, кобєлі протівні! Я етого не винєсу! Боже мой! (Починає ридать.)
З уборной чути крики Сінєглазки: "Я їбала твої бабки, я їбала твою машину, жлоб, казьол!". Чути знову ляпаси і опять ридання. Женскій плач звучіт в унісон красиво і мощно. Його звуки будять Самодєлкіна, матроса торгівельного флоту, і Карашдаша, художника-китчмена.
Самодєлкін (скида з себе Артемона). Ха-ха, дєвушкі ридають, матроси сміються. (До Карандаша.) Антоніо, падйом! Ілі в тєбя собаку кинуть?
Карандаш. Не трогай, вона заразная. І вобщє, какого хуя? Мнє завтра на базар. Шо за блядь? Шо за розклади? Я Буратіну сказав, шоб помив посуду. Блядь, де чистота, де ікебана? Щас всє пойдут нахуй.
Самодєлкін. Ха-а. Не хуя не знаєте про матросів, салабони. (Дико реве) Напрасна старушка ждьот сина домой! Антоніо, вставай, блядь, бо щас собаку кину в єбальник.
Карандаш. Шо за Антоніо? Меня Карандаш звуть.
Самодєлкін. Ну, считай, шо ти довиябувався.
Самодєлкін швиря собаку Артемона в рило карандашу. Артемон і Карандаш верещать (визжат). Саме в цю мить з уборної приходить Незнайка. Він тихо плаче. Він сидить, охопивши голову двома руками і плечі його трясуться. При цьому весьолість Самодєлкіна сягає вищого рівня.
Самодєлкін (дико реве). Ііііій скажуть она заридає...
Самодєлкін реве і танцює чочотку. З уборної раком вилазить відпизжена Сінєглазка.
Сінєглазка (стоячи раком). А волни бєгут от вінта за кормой!
Карандаш. А зараз всі на хуй пойдуть.
Гурвіник. Дайте мені жида дружбани, дайте жида, от моя просьба.
Сінєглазка стоїть раком на півдорозі між уборною і общею залою. Вона блює і співає. З вани чути веселі звуки, іздаваємиє Красною Шапочкою. Хлопці гуляють. Не приймають участі в веселощах тільки плачущий Нєзнайка, Мальвіна і Пєтрушка, мовчазний карлік в кепкє. Мальвіна підходить до ридаючого Нєзнайки, кладе йому руки на плечі і пестить (здесь - утешает) його.
Мальвіна. Давайтє уйдьом отсюда, я вас прошу, уйдьом і будєм щасліви.
Нєзнайка, кайфуючи, що його пожаліли, з усією силою б'є головою в стіну і ридає ще громче.
Мальвіна. Ну-ну, нє надо, она вас нє стоіт. Нє надо, хорошій мой. (Ігриво.) А то єслі ви нє пєрєстанєтє, то я тоже заплачу. Вєдь ви нє хотітє етого?
Відповіддю їй служать удари голови об стінку.
Сінєглазка (ікаючи). Вже всю штукатурку оббив, підарас.
Карандаш. Буратіно, я сказав, піди ото, що Сінєглазка наблювала, підмети і підбери штукатурку! Це твої друззя, я їбу ваще, шо такоє?!
Гурвіник (зніма з стіни гіпсового пірата). Жид? Шо мовчиш? Хрясь!
Пірат-жид пада на підлогу і розбивається. Карандаш стовпіє.
Гурвіник (до Карандаша). Шо, жалко жида? Може ти тоже жид?
Карандаш (злякавшись). Нє, я - украінєц.
Самодєлкін (танцює чочотку). Такий, як я китаєць.
Входить Красна Шапочка одягнута в красіву резинову красну шапочку і більш ні в що. Вона красива, гола, мокра і лінива.
Красна Шапочка. Я так устала, тут такой шум. Буратіно, дружочєк, я хочу посмотрєть тєлєвізор.
Буратіно кидається угождать красавіце.
Мальвіна (сама до себе). Курва. Вона устала - целий дєнь в ваннє сідєть, вона устала... а я не устала! Сука голая!
Красна Шапочка. Я нє голая, а обнажонная.
Буратіно включа тєлєвізор. В тєлєвізорі Мнацаканов.
Мнацаканов. А сєйчас прєдлагаю вам відєосюжет із Каліфорніі. Два пасажирських експреса столкнулісь меж собой. По прєдварітєльному подщоту число жертв прєвишаєт...
Раптово Мнацаканов помічає обнажонну Красну Шапочку, давиться і починає ікать.
Гурвіник (увєрєно). Жид. Шо смотрішь?
Мнацаканов. Я, собствєно...
Красна Шапочка починає соблазнітєльно чухать (чесать) собі живіт і хіхікать.
Синєглазка (до Мнацаканова, ігріво). Мужчина, сколько вам лєт?
Нєзнайка (істерично). Я больше не можу так жить! Кругом якась хуйня, скрізь (везде) підараси. Мнє нічого не надо! Пальто? в пизду! (Скида кожанне пальто.) Піджак? на хуй піджак! (Скида піджак.) Беріть! Мєнє нє надо! (Дивиться на ноги.) Кольоса? на хуй! Беріть, все беріть! Їжте!
Нєзнайка зніма ботінки і починає знімать з рук золоті гайки. Гайки не дуже знімаються з його пухлих пальців.
Нєзнайка. Гайки йобані, блядь, не знімаються.
Плачущий Нєзнайка зав'язує з гайками, зато йому вдається знять з себе часи Ролєкс і запиздячить ними в Сінєглазку. Потім Нєзнайка знима штани і швиря їх в Мнацаканова.
Нєзнайка. Всьо! Всьо!
Нєзнайка вийма із піджака і штанів пачки грошів і починає швиряти ними в друзів. Одну пачку він швиря прямо в їбальник Мнацаканову. Мнацаканов іздає невловимий рух і з клацанням зубів хижо ловить пачку в зуби. Очі Мнацаканова страшно блищать, з рота і носа виривається хиже гарчання.
Гурвіник. Ти диви, от жидяра! А ну віддай!
Мальвіна (злякано). Він щаз нас усіх поїсть (сьест)!
Баби злякано (испуганно) верещать і лізуть під стіл. Стоїть страшений крик. Гурвіник підбирає з полу красивий важкий шуз Нєзнайки і пиздить ним у телевізор. Роздається страшний вибух. Чорний дим повзе з разйобаной вещі на дівчат і хлопців. Всі кричать, собака Артемон виє. Спокійний тільки Гурвіник, він витира руки об штани і наливає собі портвейн.
Гурвіник. У, жидовська морда. Хе!
Всі сміються. Починає грать красива токата. Самодєлкін б'є під неї чочотку. Буратіно гладить Мальвіну, Мальвіна гладить Нєзнайку, Нєзнайко однією рукою гладить Сінєглазку, а другою помагає їй блювать. Сінєглазка блює, Карандаш малює, Красна Шапочка чуха собі живіт. Пєтрушка знаходить під столом яєчко, яке чудом не розбилося і заходиться його розрисовувать.
Буратіно (тупо). Ну так шо, завтра гуляєм?
Гурвіник. А как же! Мєсто встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!
Завіса (занавес)
і - как русская И
и - как Ы
ї - как ЙИ
є - как Е
е - как Э
' - что-то типа ъ.
Итак, как сказал Роман: "Творчество Леся подвергать цензуре нельзя!" И он абсолютно прав, потому что тогда просто ничего не останется.
читать дальшеМісце встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!
Дійові особи (действующие лица)
Нєзнайка, супермен-вікінг.
Гурвіник, антисеміт.
Карандаш, художник-китчмен.
Самодєлкін, матрос торгівельного флота.
Пєтрушка, мовчазний карлік у кепкє.
Буратіно, просто поц.
Мальвіна, дєвушка з голубою волоснею.
Сінєглазка, алкоголічєская подорва.
Красна Шапочка, красива, лінива, егоїстична і дурна блядь.
Артемон, чорний собака.
Мнацаканов, привид у телевізорі.
Дія (действие) відбувається (происходит) в майстерні (мастерской) Карандаша. В майстерні розвішані розкошні вироби (изделия) хазяїна, в числі яких: пофарбовані (покрашенные) гіпсові голови піратів, попільниці (пепельницы) в вигляді смерті та голі дівчата в рамі рококо. Біля вікна сидить Пєтрушка, мовчазний (молчаливый) карлік у кепкє, і фарбує яєчко. На полу хропуть п'яні, брудні і голі Самодєлкін у рваному тєльнику і Карандаш, над ними верхи сидить пудель Артемон. За столом сидять два дебіла - Буратіно і Гурвіник, п'ють і пиздять. З вани долинають звуки води і веселий регіт (хохот) Красної Шапочки.
Буратіно (страшним хрипким голосом). ...і слухай, блядь, от, блядь, він смотрить, шо та хуйня летить, кругом неї фари, лампи, там, всякі. А сама червоняста (красноватая) лампа мигає. А летить воно йому на город (во двор). От воно стало біля клуні (сарая) і мига. Той мудак пиздує туда. Жінка кричить. Він тіки так: спакойна, стара блядь; а з цієї хуйні така рука його - раз, а іди сюда, - запхали в НЛО і кудись полетіли до хріна на роги.
Гурвіник. Оце і все?
Буратіно. Нє. Вони політали туда-сюда, ну там всьо такоє, прилетіли і викинули його к хуям, а чувак той після цього все на хуй забув. Його питають: як тебе звуть, а він: "бе-е". Йому показують жінку, а він: "бе-е".
Гурвіник. Та то всьо хуйня.
Буратіно. Та яка хуйня, в книзі написано!
Гурвіник. В мене кум, він в Ісайках директор бані, так його небіж (племянник) раз приходить додому, а жінки нема. Він до сусідки. Сусідки тоже нема. Він сховався за піч, думає: як прийде, налякаю (испугаю). Коли та блядь приходить, скида одеж, волоси так розпуска, якоюсь хуйньою намазалась і, раз, у трубу. Кумів небіж тоже все поскидав і давай мазатися. Намазався і тоже у трубу. Прилітає на якусь гору, ну там, де ото вони гуляють, стоїть таке крісло, в йому сидить їхній цар і всьо такоє. А та блядь каже: а ти шо тут робиш? А ну пиздуй отсюда, дає йому поліно і каже: це твій кінь, і давай, пиздуй, щоб тебе не виділи, тільки не пизди нікому, бо помреш. Він прилетів і зразу ж куму напиздів, а той мені.
Буратіно. І шо, помер?
Гурвіник. Тут же. Як ховали, то весь синій в гробу лежав.
У двері гупають.
Буратіно (до Пєтрушки). Ти, педріло, а ну-ка дай, відкрий (открой).
Пєтрушка мовчки кида яйця і пиздує до дверей.
Гурвіник (роздивляється Пєтрушкіну працю (работу)). Блядь, якогось жида нарисував...
Входить Мальвіна, потряхуючи голубою волоснею.
Буратіно. А шо, Мальвіна, даси поїбатись?
Мальвіна (обіжається). Блядь, шо ето значить, шо у тєбя, жени для етого нєт?
Буратіно. Яка жена, ну скажи, ну при чому здєсь жена?
Мальвіна. Нє. Єслі хочете, хлопчики, тільки в рот, ето - пожалуста, ето можна, а поєбаться - дома єбайтєсь.
Гурвіник. У, жадна сука.
Гурвіник і Буратіно киряють. З ванни доноситься щасливий і дурний регіт Красної Шапочки і звуки води.
Гурвіник (неприємно отигруючись). Я одну тьолку когда-то знав. Така красіва тьолка. Но в неї, панімаєш, тільки тіло красівоє, і більше ніхуя нєту, мозги совсєм отсутствуют. Вона стрічалась з парнем. Такой хороший парніша. Він мічтав, шо він колись піде в армію, а вона його буде ждать. І от приходять вони в бєсєдку, а вона йому і каже: "А тепер єбі мєня". А він їй: "как ето?" А вона говорит єму: "от сейчас я тобі покажу, как ето". І не он її, а вона його сама виїбла. Ну, значить, він їй целку зламав, йому понравилось. А вона лежить і каже: "а тепер пішов на хуй". А він: "как ето?.." От, жалко пацана.
Буратіно. Разниє случаї єсть. Мєня тоже одна тьолка любила. Бувало, я прийду, сяду, а лягати зразу не можу, шоб не наблювать. І так і сижу всьо время. А вона, сука, подойдьот ззаду, руки на плечі положить і гладіт, і гладіт. А я їй: шо ти, стерво, мене гладиш, шо я тобі, кіт (кот)? І по їбальнику сразу - на! (Вздихає.) Любила меня.
Мальвіна. От не люблю я, кода мужики таке пиздять. І та любила, і та хуєла... Та подивіться (посмотрите) на себе, кому ви нужні?
Входить Нєзнайка, бєлокурий супермен-вікінг, одєтий в кожаноє пальто, надєтоє на кожаний піджак. На руках у Нєзнайкі золоті гайки. З усіх карманів стирчать пачки грошей (денег).
Мальвіна (сама до себе). Ето піздєц.
Слєдом за Нєзнайкой іде Сінєглазка. Під очима в неї бланжі. Сама вона п'яна, раскована, смердюча і нікому, крім Незнайки не нужна.
Сінєглазка. Здраствуйтє, рєбята, я вам поєбаться принєсла!
Нєзнайка (с прибалтійським акцентом). Послушай, Сінєглазка, я тєбя прошу...
Сінєглазка. От'єбісь! Надоєл! Дурак! (Ігріво.) Рєбята...
Нєзнайка. Сінєглазочка, что я таково сказал?
Мальвіна (до Нєзнайки). Простітє, у вас такой пріятний акцент... Ви нє нємєц, случайно?
Нєзнайка. Нєт, я с Прібалтікі.
Мальвіна. Ах, как інтєрєсно, скажітє мінє своє ім'я.
Нєзнайка. Нєзнаускас. Простітє мєня, я сєйчас. (До Сінєглазки.) Сінєглазочка, можно тєбя на мінутку, пройдьом до уборной, і назад.
Сінєглазка і Нєзнайка ідуть в просторну уборну, звідки в самом скором врємєні доносяться противні женські п'яні матюки і звуки ляпасів (оплеух).
Мальвіна. Боже мой, я етого нє винєсу. Какой мен, какой мужчіна!
Буратіно. Мальвіна, вони в сральню пішли, а ми давай в ванну пойдьом.
Гурвіник. Та куда ж ви пойдьотє, там Красна Шапочка іщо з утра сидіт.
Мальвіна. Отстаньтє от мєня, кобєлі протівні! Я етого не винєсу! Боже мой! (Починає ридать.)
З уборной чути крики Сінєглазки: "Я їбала твої бабки, я їбала твою машину, жлоб, казьол!". Чути знову ляпаси і опять ридання. Женскій плач звучіт в унісон красиво і мощно. Його звуки будять Самодєлкіна, матроса торгівельного флоту, і Карашдаша, художника-китчмена.
Самодєлкін (скида з себе Артемона). Ха-ха, дєвушкі ридають, матроси сміються. (До Карандаша.) Антоніо, падйом! Ілі в тєбя собаку кинуть?
Карандаш. Не трогай, вона заразная. І вобщє, какого хуя? Мнє завтра на базар. Шо за блядь? Шо за розклади? Я Буратіну сказав, шоб помив посуду. Блядь, де чистота, де ікебана? Щас всє пойдут нахуй.
Самодєлкін. Ха-а. Не хуя не знаєте про матросів, салабони. (Дико реве) Напрасна старушка ждьот сина домой! Антоніо, вставай, блядь, бо щас собаку кину в єбальник.
Карандаш. Шо за Антоніо? Меня Карандаш звуть.
Самодєлкін. Ну, считай, шо ти довиябувався.
Самодєлкін швиря собаку Артемона в рило карандашу. Артемон і Карандаш верещать (визжат). Саме в цю мить з уборної приходить Незнайка. Він тихо плаче. Він сидить, охопивши голову двома руками і плечі його трясуться. При цьому весьолість Самодєлкіна сягає вищого рівня.
Самодєлкін (дико реве). Ііііій скажуть она заридає...
Самодєлкін реве і танцює чочотку. З уборної раком вилазить відпизжена Сінєглазка.
Сінєглазка (стоячи раком). А волни бєгут от вінта за кормой!
Карандаш. А зараз всі на хуй пойдуть.
Гурвіник. Дайте мені жида дружбани, дайте жида, от моя просьба.
Сінєглазка стоїть раком на півдорозі між уборною і общею залою. Вона блює і співає. З вани чути веселі звуки, іздаваємиє Красною Шапочкою. Хлопці гуляють. Не приймають участі в веселощах тільки плачущий Нєзнайка, Мальвіна і Пєтрушка, мовчазний карлік в кепкє. Мальвіна підходить до ридаючого Нєзнайки, кладе йому руки на плечі і пестить (здесь - утешает) його.
Мальвіна. Давайтє уйдьом отсюда, я вас прошу, уйдьом і будєм щасліви.
Нєзнайка, кайфуючи, що його пожаліли, з усією силою б'є головою в стіну і ридає ще громче.
Мальвіна. Ну-ну, нє надо, она вас нє стоіт. Нє надо, хорошій мой. (Ігриво.) А то єслі ви нє пєрєстанєтє, то я тоже заплачу. Вєдь ви нє хотітє етого?
Відповіддю їй служать удари голови об стінку.
Сінєглазка (ікаючи). Вже всю штукатурку оббив, підарас.
Карандаш. Буратіно, я сказав, піди ото, що Сінєглазка наблювала, підмети і підбери штукатурку! Це твої друззя, я їбу ваще, шо такоє?!
Гурвіник (зніма з стіни гіпсового пірата). Жид? Шо мовчиш? Хрясь!
Пірат-жид пада на підлогу і розбивається. Карандаш стовпіє.
Гурвіник (до Карандаша). Шо, жалко жида? Може ти тоже жид?
Карандаш (злякавшись). Нє, я - украінєц.
Самодєлкін (танцює чочотку). Такий, як я китаєць.
Входить Красна Шапочка одягнута в красіву резинову красну шапочку і більш ні в що. Вона красива, гола, мокра і лінива.
Красна Шапочка. Я так устала, тут такой шум. Буратіно, дружочєк, я хочу посмотрєть тєлєвізор.
Буратіно кидається угождать красавіце.
Мальвіна (сама до себе). Курва. Вона устала - целий дєнь в ваннє сідєть, вона устала... а я не устала! Сука голая!
Красна Шапочка. Я нє голая, а обнажонная.
Буратіно включа тєлєвізор. В тєлєвізорі Мнацаканов.
Мнацаканов. А сєйчас прєдлагаю вам відєосюжет із Каліфорніі. Два пасажирських експреса столкнулісь меж собой. По прєдварітєльному подщоту число жертв прєвишаєт...
Раптово Мнацаканов помічає обнажонну Красну Шапочку, давиться і починає ікать.
Гурвіник (увєрєно). Жид. Шо смотрішь?
Мнацаканов. Я, собствєно...
Красна Шапочка починає соблазнітєльно чухать (чесать) собі живіт і хіхікать.
Синєглазка (до Мнацаканова, ігріво). Мужчина, сколько вам лєт?
Нєзнайка (істерично). Я больше не можу так жить! Кругом якась хуйня, скрізь (везде) підараси. Мнє нічого не надо! Пальто? в пизду! (Скида кожанне пальто.) Піджак? на хуй піджак! (Скида піджак.) Беріть! Мєнє нє надо! (Дивиться на ноги.) Кольоса? на хуй! Беріть, все беріть! Їжте!
Нєзнайка зніма ботінки і починає знімать з рук золоті гайки. Гайки не дуже знімаються з його пухлих пальців.
Нєзнайка. Гайки йобані, блядь, не знімаються.
Плачущий Нєзнайка зав'язує з гайками, зато йому вдається знять з себе часи Ролєкс і запиздячить ними в Сінєглазку. Потім Нєзнайка знима штани і швиря їх в Мнацаканова.
Нєзнайка. Всьо! Всьо!
Нєзнайка вийма із піджака і штанів пачки грошів і починає швиряти ними в друзів. Одну пачку він швиря прямо в їбальник Мнацаканову. Мнацаканов іздає невловимий рух і з клацанням зубів хижо ловить пачку в зуби. Очі Мнацаканова страшно блищать, з рота і носа виривається хиже гарчання.
Гурвіник. Ти диви, от жидяра! А ну віддай!
Мальвіна (злякано). Він щаз нас усіх поїсть (сьест)!
Баби злякано (испуганно) верещать і лізуть під стіл. Стоїть страшений крик. Гурвіник підбирає з полу красивий важкий шуз Нєзнайки і пиздить ним у телевізор. Роздається страшний вибух. Чорний дим повзе з разйобаной вещі на дівчат і хлопців. Всі кричать, собака Артемон виє. Спокійний тільки Гурвіник, він витира руки об штани і наливає собі портвейн.
Гурвіник. У, жидовська морда. Хе!
Всі сміються. Починає грать красива токата. Самодєлкін б'є під неї чочотку. Буратіно гладить Мальвіну, Мальвіна гладить Нєзнайку, Нєзнайко однією рукою гладить Сінєглазку, а другою помагає їй блювать. Сінєглазка блює, Карандаш малює, Красна Шапочка чуха собі живіт. Пєтрушка знаходить під столом яєчко, яке чудом не розбилося і заходиться його розрисовувать.
Буратіно (тупо). Ну так шо, завтра гуляєм?
Гурвіник. А как же! Мєсто встрєчі ізмєніть ніззя, блядь!
Завіса (занавес)
-
-
26.07.2006 в 20:10перевод нужен, по украински ни трошки не калякаю((
кто такие Гурвиник и этот... Мнацаканов, тоже не понял
-
-
26.07.2006 в 20:34я смысл не везде понимал, но прикольно.
перевод нужен, по украински ни трошки не калякаю((
*Воодушевленно*
Я переведу! Может даже сегодня вечерком.
кто такие Гурвиник и этот... Мнацаканов, тоже не понял
Этого я тоже не знаю. Мнацаканов какой-то диктор прошлой эпохи, а кто есть Гурвиник - не в курсе
-
-
27.07.2006 в 11:35в гугле нашел.
Место встречи изменить нельзя, млять!
Действующие лица
Незнайка, супермен-викинг.
Гурвиник, антисемит.
Карандаш, художник-китчмен.
Самоделкин, матрос торгового флота.
Петрушка, молчаливый карлик в кепке.
Буратино, просто поц.
Мальвина, девушка с голубыми волосами.
Синеглазка, алкоголическая подорва.
Красна Шапочка, красивая, ленивая, эгоистичная и дурная млять.
Артемон, черная собака.
Киселев, диктор в телевизоре.
Действие происходит в мастерской Карандаша. В мастерской развешаны роскошные работы хозяина, в числе которых: расписные гипсовые головы пиратов, пепельницы в виде смерти да голые девчата в раме рококо. Около окна сидит Петрушка, молчаливый карлик в кепке, и раскрашивает яичко. На полу храпят пьяный, грязный и голый Самоделкин в одной рваной телогрейке и Карандаш, сверху на них сидит пудель Артемон. За столом сидят два дебила - Буратино и Гурвиник, пьют и пиздять. Из ванной долетаю звуки воды и веселый смех Красной Шапочки.
Буратино (страшным хрипящим голосом). ...и слушай, млять, вот, млять, он смотрит, что та куйня летит, на ней фары по кругу, лампы, там, всякие. А сама большая лампа мигает. А летит оно ему на город. Встало около грядки и мигает. Тот муд@к пиздує туда. Жена кричит. А он только так: спокойно, старая млять; а из той куйни такая рука его - раз, а иди сюда, - запхали в НЛО и куда-то полетели к черту на рога.
Гурвиник. И что, это все?
Буратино. Не. Они полетали туда-сюда, ну и там все такое, прилетели и выкинули его к куям, а чувак тот после того все на куй забыл. Его спрашивают: как тебя зовут, а он: "бе-е". Ему показывают жену, а он: "бе-е".
Гурвиник. Да это все куйня.
Буратино. Да какая куйня, в книге написано!
Гурвиник. У меня кум, он в Исайках директор бани был, так раз приходит домой, а жены нет. Он к соседке. Соседки тоже нет. Он спрятался за печь, думает: как придет, прослежу. Та млять приходит, скидывает одежду, волосы так распускает, какой-то куйнею намазалась и, раз, в трубу. Кум тоже быстренько все поскидал и давай мазаться. Намазался и, тоже, в трубу. Прилетает на какою-то гору, ну там, где они гуляют, стоит там такое кресло, в нем сидит ихняя царица и все такое. А та млять говорит: а ты чего тут делаешь? А ну пицдуй отсюда, дает ему полено и говорит: это твой конь, и давай, пицдуй, чтоб тебя не видели, только не пицди никому, а то помрешь. Он прилетел и сразу же куму напицдил, а тот мне.
Буратино. И что, помер?
Гурвиник. Тут же. Как хоронили, то весь синий в гробу лежал.
В двери стучат.
Буратино (Петрушке). Ты, педріло, а ну-ка давай, открой.
Петрушка молча кидает яйца и идет к дверям.
Гурвиник (разглядывает Петрушкину работу). Млять, какого-то жида нарисовал...
Входит Мальвина, потряхивая голубыми волосами.
Буратино. А что, Мальвина, дашь поїбаться?
Мальвина (обижается). Млядь, что это значить, что у тебя, жены для этого нет?
Буратино. Какая жена, ну скажи, ну при чем здесь жена?
Мальвина. Не. Если хотите, хлопчики, только в рот, это - пожалуйста, это можно, а поєбаться - дома єбайтєсь.
Гурвиник. У, жадная сцука.
Гурвиник и Буратино выпивают. Из ванной доносятся счастливый и дурной смех Красной Шапочки и звуки воды.
-
-
27.07.2006 в 11:35Буратино. Разные случаи есть. Меня тоже одна телка любила. Бывало, я приду, сяду, а лечь сразу не могу, чтоб не наблевать. И так и сижу все время. А она, сука, подойдет сзади, руки на плечи положит и гладит, и гладит. А я ей: что ты, стерва, меня гладишь, что я тебе, кот? И по їбальнику сразу - на! (Вздыхает.) Любила меня.
Мальвина. Вот не люблю я, кода мужики такое пицдят. И та любила, и та хуєла... Да посмотрите на себя, кому вы нужны?
Входить Незнайка, белокурый супермен-викинг, одетый в кожаное пальто, надетое на кожаный пиджак. На руках у Незнайки золотые гайки. Из всех карманов торчат пачки денег.
Мальвина (сама себе). Это пицдец.
Следом за Незнайкой идет Синеглазка. Под глазами в нее бланши. Сама она пьяна, раскована, вонюча и никому, кроме Незнайки не нужная.
Синеглазка. Здравствуйте, рииибяяята, я вам поєбаться принесла!
Незнайка (с прибалтийским акцентом). Послушай, Синеглазка, я тебя прошу...
Синеглазка. От'єбісь! Надоел! Дурак! (Игриво.) Ребятаааа...
Незнайка. Синеглазочка, что я такого сказал?
Мальвина (Незнайке). Простите, у вас такой приятный акцент... Вы не немец, случайно?
Незнайка. Нет, я из Прибалтики.
Мальвина. Ах, как интересно, скажите мне свое имя.
Незнайка. Нєзнаускас. Простите меня, я сейчас. (Синеглазке.) Синеглазочка, можно тебя на минутку, пройдем до уборной, и назад.
Синеглазка и Незнайка идут в просторную уборную, откуда в самом скором времени доносятся противные женские пьяные матюки и звуки пощечин.
Мальвина. Боже мой, я этого не вынесу. Какой мен, какой мужчина!
Буратино. Мальвина, они в цральню пошли, а мы давай в ванну пойдем.
Гурвиник. Да куда ж вы пойдете, там Красная Шапочка еще с утра сидит.
Мальвина. Отстаньте от меня, кобели противные! Я этого не вынесу! Боже мой! (Начинает рыдать.)
Из уборной слышатся крики Синеглазки: "Я їбала твои бабки, я їбала твою машину, жлоб, козел!". Чуть погодя пощечины и опять рыдания. Женский плач звучит в унисон красиво и мощно. Эти звуки будят Самоделкина, матроса торгового флота, и Карандаша, художника-китчмена.
Самоделкин (скидывая с себя Артемона). Ха-ха, девушки рыдают, матросы смеются. (Карандашу.) Антонио, подъем! Или в тебя собаку кинуть?
Карандаш. Не трогай, она заразная. И вообще, какого куя? Мне завтра на оптовку. Что за мляди? Что за расклады? Я Буратине сказал, чтоб помыл посуду. Млять, где чистота, где икебана? Щас все пойдут накуй.
Самоделкин. Ха-а. Не куя не знаете про матросов, салабоны. (Дико ревет нараспев) Напрасно старушка ждет сына домой! Антонио, вставай, мляяь, а то щас собаку кину в єбальник.
Карандаш. Что за Антонио? Меня Карандаш зовут.
Самоделкин. Ну, считай, что ты довыябувался.
Самоделкин швыряет собаку Артемона в рыло карандашу. Артемон и Карандаш визжат. Именно в это время из уборной приходит Незнайка. Вон тихо плачет. Садится, охвативши голову двумя руками, и плечи его трясутся. При этом веселость Самоделкина достигает высшего уровня.
Самоделкин (дико ревет). Ей скажут, она зарыдает...
Самоделкин ревет и танцует чечетку. Из уборной раком вылазит відпизженая Синеглазка.
Синеглазка (стоячи раком). А волны бегут от винта за кормой!
Карандаш. А сейчас все на куй пойдут.
Гурвиник. Дайте мне жида дружбаны, дайте жида, вот моя просьба.
Синеглазка стоит раком на полдороге между уборной и общим залом. Она блюет и поет. Из ванной слышатся З веселые звуки, издаваемые Красной Шапочкой. Хлопцы гуляют. Не принимают участия в весельи толоки плачущий Незнайка, Мальвина и Петрушка. Мальвина подходит к рыдающему Незнайке, кладет ему руки на плечи и гладит его.
Мальвина. Давайте уйдем отсюда, я вас прошу, уйдем и будем счастливы.
Незнайка, кайфуючи, что его пожалели, со всей силы бьет головою в стену и рыдает еще громче.
Мальвина. Ну-ну, не надо, она вас не стоит. Не надо, хороший мой. (Игриво.) А то если вы не перестанете, то я тоже заплачу. Ведь вы не хотите этого?
Ответом ей служат удары головы об стенку.
Синеглазка (икая). Уже всю штукатурку оббил, підарас.
Карандаш. Буратино, я сказав, иди вот то, что Синеглазка наблевала, подмети и подбери штукатурку! Твои друзья, я їбу ваще, что такое?!
Гурвиник (снимает со стены гипсового пирата). Жид? Что молчишь? Хрясь!
Пират-жид падает на пол и разбивается. Карандаш цепенеет.
Гурвиник (Карандашу). Что, жалко жида? Может ты тоже жид?
Карандаш (испугавшись). Не, я - украинец.
Самоделкин (танцует чечетку). Такой, как я китаец.
Входить Красная Шапочка одетая в красивую резиновую красную шапочку и больше ни во что. Она красива, гола, мокра и ленива.
Красная Шапочка. Я так устала, тут такой шум. Буратино, дружочек, я хочу посмотреть телевизор.
Буратино кидается угождать красавице.
Мальвина (сама себе). Курва. Она устала - целый день в ванне сидеть, вона устала... а я не устала! Сука голая!
Красная Шапочка. Я не голая, а обнаженная.
Буратино включает телевизор. В телевизоре Киселев.
Киселев. А сейчас предлагаю вам видеосюжет из Калифорнии. Два пассажирских экспресса столкнулись между собой. По предварительному подсчету число жертв превышает...
Внезапно Киселев замечает обнаженную Красную Шапочку, давится начинает икать.
Гурвиник (уверено). Жид. Что смотришь?
Киселев. Я, собственно...
Красна Шапочка начинает соблазнительно поглаживать свой живот и хихикать.
Синеглазка (Киселеву, игриво). Мужчина, сколько вам лет?
Незнайка (истерично). Я больше не могу так жить! Кругом какая-то куйня, везде підараси. Мне ничего не надо! Пальто? в пицду! (Скидывает кожаное пальто.) Пиджак? на куй пиджак! (Скидывает пиджак.) Берите! Мне не надо! (Смотрит на ноги.) Колеса? на куй! Берите, все берите!
Незнайка снимает ботинки и начинает снимать с рук золотые гайки. Гайки не очень то снимаются с его пухлых пальцев.
Незнайка. Гайки йобані, млять, не снимаются.
Плачущий Незнайка завязывает с гайками, зато ему удается снять с себя часы Ролекс и запицдячить ними в Синеглазку. Потом Незнайка снимает штаны и швыряет их в Киселева. Незнайка стоит в обтягивающих белых трусах с легким желтым нимбом около куя и страшно кричит.
Незнайка. Все! Все!
Незнайка вынимает из пиджака и штанов пачки денег и начинает швырять ими в друзей. Одну пачку он швыряет прямо в їбальник Киселеву. Киселев выдыхает и с клацаньем зубов хищно ловит пачку зубами. Глаза Киселева страшно блестят.
Гурвиник. Ты гляди, вот жидяра! А ну отдай!
Мальвина (испугано). Он сейчас нас всех съест!
Бабы испуганно верещат и лезут под стол. Стоит страшный крик. Гурвиник подбирает с полу красивый важный шуз Незнайки и пицдит ним телевизор. Раздается страшный взрыв. Черный дым из разйобаной вещи валит на девчат и пацанов. Все кричат, собака Артемон воет. Спокоен только Гурвиник, он вытирает руки об штаны и наливает себе портвейн.
Гурвиник. У, жидовская морда. Хе!
Все смеются. Начинает играть красивая музыка. Самоделкин отбивает под нее чечетку. Буратино гладит Мальвину, Мальвина гладит Незнайку, Незнайка одной рукой гладить Синеглазку, а другою помогает ей блевать. Синеглазка блюет, Карандаш малюет, Красна Шапочка гладит себе живот. Петрушка находит под столом яичко, которое чудом не разбилось и принимается его разрисовывать.
Буратино (тупо). Ну так шо, завтра гуляем?
Гурвиник. А как же! Место встречи изменить нельзя, млять!
-
-
27.07.2006 в 11:38-
-
27.07.2006 в 13:06Ого! Спасибо! Намек понял. (Никаких "пипец" и "млять")
-
-
27.07.2006 в 20:09-
-
28.07.2006 в 16:45Этот же прикол есть в озвученном варианте. Вчера у брата в телефоне обнаружила.
-
-
06.08.2006 в 16:10Этот же прикол есть в озвученном варианте. Вчера у брата в телефоне обнаружила.
У меня на компе тоже есть. Там сам Лесь читает свои произведения. Кстати говоря, он сам себя писателем не считает. Говорит, что в первую очередь он художник. А еще он принимает активное участие в жизни Киева. Например, он отстаивал киевские холмы, когда их собирались вырубить и настроить там элитных высоток. За что ему огромное спасибо! Даже думать не хочу, на что стал бы похож Киев без зеленых холмов правого берега.
-
-
06.08.2006 в 16:24Действующие лица
Незнайка - супермен-викинг.
Гурвиник - антисемит.
Карандаш - художник-китчмен.
Самоделкин - матрос торгового флота.
Петрушка - молчаливый карлик в кепке.
Буратино - просто поц.
Мальвина - девушка с голубой волосней.
Синеглазка - алкоголическая подорва.
Красная Шапочка - красивая, ленивая, эгоистичная и глупая блядь.
Артемон - черная собака.
Мнацаканов - диктор в телевизоре.
Действие происходит в мастерской Карандаша. В мастерской развешаны роскошные работы хозяина, в числе которых расписные гипсовые головы пиратов, пепельницы в виде смерти и голые девушки в раме рококо. Около окна сидит Петрушка, молчаливый карлик в кепке, и раскрашивает яичко. На полу храпят пьяные, грязные и голые Самоделкин в одном рваном тельнике и Карандаш, сверху на них сидит пудель Артемон. За столом сидят два дебила - Буратино и Гурвиник, пьют и пиздят. Из ванной долетают звуки воды и веселый смех Красной Шапочки.
Буратино (страшным хриплым голосом). - ...и слушай, блядь, вот, блядь, он смотрит, что та хуйня летит, на ней фары по кругу, лампы, там, всякие. А сама большая лампа мигает. И летит оно ему во двор. Остановилось около сарая и мигает. Тот мудак пиздует туда. Жена кричит. А он только так: «Спокойно, старая блядь!» - А из той хуйни такая рука его – раз: «А иди сюда!» - запихнули в НЛО и куда-то полетели к хрену на рога.
Гурвиник. И что, это все?
Буратино. Не. Они полетали туда-сюда, ну и там все такое, прилетели и выкинули его к хуям, а чувак тот после этого все нахуй забыл. Его спрашивают: «Как тебя зовут?» - а он: "Бе-е". - Ему показывают жену, а он: "Бе-е".
Гурвиник. Да это все хуйня.
Буратино. Да какая хуйня, в книге написано!
Гурвиник. У меня кум, он в Исайках директор бани был, так раз приходит домой, а жены нет. Он к соседке. Соседки тоже нет. Он спрятался за печь, думает: как придет, напугаю. Та блядь приходит, снимает одежду, волосы так распускает, какой-то хуйней намазалась и, раз, в трубу. Кум тоже быстренько все поснимал и давай мазаться. Намазался и тоже в трубу. Прилетает на какую-то гору, ну там, где они гуляют, стоит там такое кресло, в нем сидит их царь и все такое. А эта блядь говорит: «А ты чего тут делаешь? А ну пиздуй отсюда!» - дает ему полено и говорит: «Это твой конь, и давай пиздуй, чтоб тебя не видели, только не пизди никому, а то помрешь.» - Он прилетел и сразу же куму напиздел, а тот мне.
Буратино. И что, помер?
Гурвиник. Тут же. Как хоронили, то весь синий в гробу лежал.
В двери стучат.
Буратино (Петрушке). Ты, педрило, а ну-ка давай, открой.
Петрушка молча кидает яйца и пиздует к дверям.
Гурвиник (разглядывает Петрушкину работу). Блядь, какого-то жида нарисовал...
Входит Мальвина, потряхивая голубой волосней.
Буратино. А что, Мальвина, дашь поебаться?
Мальвина (обижено). Блядь, что это значит, что у тебя, жены для этого нет?
Буратино. Какая жена, ну скажи, ну причем здесь жена?
Мальвина. Не. Если хотите, мальчики, только в рот, это - пожалуйста, это можно, а поебаться - дома ебайтесь.
Гурвиник. У, жадная сука.
Гурвиник и Буратино выпивают. Из ванной доносятся счастливый и глупый смех Красной Шапочки и звуки воды.
Гурвиник (непристойно срыгнув). Я одну телку когда-то знал. Такая красивая телка. Но у нее, понимаешь, только тело красивое, и больше нихуя нет, мозги совсем отсутствуют. Она встречалась с парнем. Такой хороший парниша. Он мечтал, что когда он пойдет в армию, она его будет ждать. И вот приходят они в беседку, а она ему и говорит: "А теперь еби меня". - А он ей: "Как это?" - А она говорит ему: "Вот сейчас я тебе покажу, как это" - И не он ее, а она его сама выебала. Ну, значит, он ей целку сломал, ему понравилось. А она лежит и говорит: "А теперь пошел нахуй". А он: "Как это?.." - Вот, жалко пацана.
Буратино. Разные случаи есть. Меня тоже одна телка любила. Бывало, я приду, сяду, а лечь сразу не могу, чтоб не наблевать. И так и сижу все время. А она, сука, подойдет сзади, руки на плечи положит и гладит, и гладит. А я ей: «Что ты, стерва, меня гладишь, что я тебе, кот?» - И по ебальнику сразу - на! (Вздыхает.) Любила меня.
Мальвина. Вот не люблю я, кода мужики такое пиздят. И та любила, и та хуела... Да посмотрите на себя, кому вы нужны?
Входить Незнайка, белокурый супермен-викинг, одетый в кожаное пальто, надетое на кожаный пиджак. На руках у Незнайки золотые гайки. Из всех карманов торчат пачки денег.
Мальвина (сама себе). Это пиздец.
Следом за Незнайкой идет Синеглазка. Под глазами в нее фингалы. Сама она пьяная, раскованная, вонючая и никому, кроме Незнайки не нужная.
Синеглазка. Здравствуйте ребята, я вам поебаться принесла!
Незнайка (с прибалтийским акцентом). Послушай, Синеглазка, я тебя прошу...
Синеглазка. Отъебись! Надоел! Дурак! (Игриво.) Ребятаааа...
Незнайка. Синеглазочка, что я такого сказал?
Мальвина (Незнайке). Простите, у вас такой приятный акцент... Вы не немец, случайно?
Незнайка. Нет, я из Прибалтики.
Мальвина. Ах, как интересно, скажите мне свое имя.
Незнайка. Незнаускас. Простите меня, я сейчас. (Синеглазке.) Синеглазочка, можно тебя на минутку, пройдем до туалета и назад.
Синеглазка и Незнайка идут в просторную уборную, откуда в самом скором времени доносятся противные женские пьяные матюки и звуки пощечин.
-
-
06.08.2006 в 16:25Буратино. Мальвина, они в сральню пошли, а мы давай в ванну пойдем.
Гурвиник. Да куда ж вы пойдете, там Красная Шапочка еще с утра сидит.
Мальвина. Отстаньте от меня, кобели противные! Я этого не вынесу! Боже мой! (Начинает рыдать.)
Из туалета слышатся крики Синеглазки: "Я ебала твои бабки, я ебала твою машину, жлоб, козел!". - Чуть погодя пощечины и опять рыдания. Женский плач звучит в унисон красиво и мощно. Эти звуки будят Самоделкина, матроса торгового флота, и Карандаша, художника-китчмена.
Самоделкин (сбрасывая с себя Артемона). Ха-ха, девушки рыдают, матросы смеются. (Карандашу.) Антонио, подъем! Или в тебя собаку кинуть?
Карандаш. Не трогай, она заразная. И вообще, какого хуя? Мне завтра на базар. Что за блядь? Что за расклады? Я Буратине сказал, чтоб помыл посуду. Блядь, где чистота, где икебана? Щас все пойдут нахуй.
Самоделкин. Ха-а. Нихуя не знаете про матросов, салабоны. (Дико орет) Напрасно старушка ждет сына домой! Антонио, вставай, блядь, а то щас собаку кину в ебальник.
Карандаш. Что за Антонио? Меня Карандаш зовут.
Самоделкин. Ну, считай, что ты довыебывался.
Самоделкин швыряет собаку Артемона в рыло карандашу. Артемон и Карандаш верещат. Именно в это время из уборной приходит Незнайка. Он тихо плачет. Садится, обхватив голову двумя руками, плечи его трясутся. При этом веселость Самоделкина достигает наивысшего уровня.
Самоделкин (дико орет). Еееей скажут, она зарыдает...
Самоделкин орет и танцует чечетку. Из уборной раком выползает отпиженная Синеглазка.
Синеглазка (стоя раком). А волны бегут от винта за кормой!
Карандаш. А сейчас все нахуй пойдут.
Гурвиник. Дайте мне жида дружбаны, дайте жида, вот моя просьба!
Синеглазка стоит раком на полдороге между туалетом и общей залой. Она блюет и поет. Из ванной слышатся веселые звуки, издаваемые Красной Шапочкой. Молодежь гуляет. Не принимают участия в веселье только плачущий Незнайка, Мальвина и Петрушка. Мальвина подходит к рыдающему Незнайке, кладет ему руки на плечи и гладит его.
Мальвина. Давайте уйдем отсюда, я вас прошу, уйдем и будем счастливы.
Незнайка кайфуя, что его пожалели, со всей силы бьется головой о стену и рыдает еще громче.
Мальвина. Ну-ну, не надо, она вас не стоит. Не надо, хороший мой. (Игриво.) А то если вы не перестанете, я тоже заплачу. Ведь вы не хотите этого?
Ответом ей служат удары головы об стенку.
Синеглазка (икая). Уже всю штукатурку оббил, пидарас.
Карандаш. Буратино, я сказал иди вон то, что Синеглазка наблевала, подмети и подбери штукатурку! Это твои друзья, я ебу вообще, что такое?!
Гурвиник (снимает со стены гипсового пирата). Жид? Что молчишь? Хрясь!
Пират-жид падает на пол и разбивается. Карандаш цепенеет.
Гурвиник (Карандашу). Что, жалко жида? Может ты тоже жид?
Карандаш (испугавшись). Не, я - украинец.
Самоделкин (танцует чечетку). Такой, как я китаец.
Входить Красная Шапочка, одетая в красивую резиновую красную шапочку и больше ни во что. Она красивая, голая, мокрая и ленивая.
Красная Шапочка. Я так устала, тут такой шум. Буратино, дружочек, я хочу посмотреть телевизор.
Буратино кидается угождать красавице.
Мальвина (сама себе). Курва. Она устала - целый день в ванне сидеть, она устала... а я не устала! Сука голая!
Красная Шапочка. Я не голая, а обнаженная.
Буратино включает телевизор. В телевизоре Мнацаканов.
Мнацаканов. А сейчас предлагаю вам видеосюжет из Калифорнии. Два пассажирских экспресса столкнулись между собой. По предварительному подсчету число жертв превышает...
Внезапно Мнацаканов замечает обнаженную Красную Шапочку, давится и начинает икать.
Гурвиник (уверено). Жид. Что смотришь?
Мнацаканов. Я, собственно...
Красная Шапочка начинает соблазнительно чесать себе живот и хихикать.
Синеглазка (Мнацаканову, игриво). Мужчина, сколько вам лет?
Незнайка (истерично). Я больше не могу так жить! Кругом какая-то хуйня, везде пидарасы. Мне ничего не надо! Пальто? В пизду! (Сбрасывает кожаное пальто.) Пиджак? Нахуй пиджак! (Снимает пиджак.) Берите! Мне не надо! (Смотрит на ноги.) Колеса? Нахуй! Берите, все берите! Еште!
Незнайка снимает ботинки и начинает снимать с рук золотые гайки. Но гайки не очень-то снимаются с его пухлых пальцев.
Незнайка. Гайки ебаные, блядь, не снимаются.
Плачущий Незнайка завязывает с гайками, зато ему удается снять с себя часы Ролекс и запиздячить ими в Синеглазку. Потом Незнайка снимает штаны и швыряет их в Мнацаканова. Незнайка стоит в обтягивающих белых трусах с легким желтым нимбом около хуя и страшно кричит.
Незнайка. Все! Все!
Незнайка вынимает из пиджака и штанов пачки денег и начинает швырять ими в друзей. Одну пачку он швыряет прямо в ебальник Мнацаканову. Тот выдыхает и, клацнув зубами, хищно ловит пачку. Глаза Мнацаканова угрожающе блестят, изо рта и носа вырывается звериное рычание.
Гурвиник. Ты гляди, вот жидяра! А ну отдай!
Мальвина (испугано). Он сейчас нас всех съест!
Бабы испуганно визжат и лезут под стол. Стоит жуткий крик. Гурвиник подбирает с пола красивый важный шуз Незнайки и пиздит им телевизор. Раздается страшный взрыв. Черный дым из разъебаной вещи валит на девушек и парней. Все кричат, собака Артемон воет. Спокоен только Гурвиник, он вытирает руки об штаны и наливает себе портвейн.
Гурвиник. У, жидовская морда. Хе!
Все смеются. Начинает играть красивая музыка. Самоделкин отбивает под нее чечетку. Буратино гладит Мальвину, Мальвина гладит Незнайку, Незнайка одной рукой гладить Синеглазку, а другою помогает ей блевать. Синеглазка блюет, Карандаш рисует, Красная Шапочка чешет себе живот. Петрушка находит под столом яичко, которое чудом не разбилось и принимается его разрисовывать.
Буратино (тупо). Ну, так шо, завтра гуляем?
Гурвиник. А как же! Место встречи изменить низзя, блядь!
-
-
08.08.2006 в 01:19